Панель маркерів вірусу Епштейна-Барр

Вірус Епштейна-Барра (EBV) є збудником інфекційного мононуклеозу, гарячкове захворювання зазвичай супроводжується фарингітом та збільшенням лімфатичних вузлів, що часто пов’язано з гепатоспленомегалією та рідше з екзантемою. Однак, інфекції EBV також бувають пов’язані з африканською лімфомою Беркітта та носоглотковою карциномою. Випадки з атиповими симптомами слід відрізняти від гігантизму клітин та токсоплазмозу. Імунна реакція IgG на капсидний антиген EBV (EBV-CA) вказує на інфекцію EBV, рання стадія якої характеризується щонайменше двійним збільшенням титру та одночасно відсутністю антитіл проти ядерного антигену -1 вірусу Епштейна-Барра (EBNA-1). Додаткові гетерофільні антитіла, антитіла класу IgM проти EBV-CA та антитіла проти ранніх антигенів EBV (EBV-EA) можуть бути при первинній інфекції, але не обов’язково. Якщо ранню стадію інфекції ЕBV важко відрізнити від пізньої стадії, рекомендується визначити авідність антитіл. Виявлення низько-авідних антитіл доводить первинну інфекцію. Модифікованим методом непрямої імуннофлюоресценції можна визначити авідність цих антитіл (EUROIMMUN, наприклад, Замовлення №, FI2799-101-1X).
Антитіла класу IgG проти EBV-EA тимчасово бувають у 70 – 80% пацієнтів, що страждають
на інфекційний мононуклеоз в активній стадії. Вони також можуть бути показником хронічної або реактивної інфекції та виявляються при африканській лімфомі Беркітта та носоглотковій карциномі. Цей тест не проводить відмінності між антигенами EA-D (розсіяними) та EA-R (обмеженими ядрами), тому що це неважливо для встановлення діагнозу інфекційного мононуклеозу.
Якщо присутні антитіла проти EBNA, зазвичай EBV інфекція доходить до пізньої стадії. Хоча антигени EBNA-1 – EBNA-6 синтезуються раніше, ніж інші антигени EBV (EA та CA) після інфекції, вони з’являються в імунній системі лише після того, як будуть зруйновані B-клітини. Хронологічний порядок етапів такий, що антитіла проти CA та EA можуть бути виявлені до антигенів проти EBNA.